Інструмент формування міської політики для енергоефективних мерів
За останні декілька років десятки очільників українських міст підписали Угоду мерів, яка передбачає, що міська влада готова докласти зусиль, щоб на 20% скоротити викиди СО2 до 2020 року.
Під цим документом вже підписалися понад 6,5 тисяч європейських міст. Якщо п'ять-десять років тому для наших чиновників таке підписання сприймалось як формальний обов'язок, то зараз вже більшість мерів добре розуміє, що енергоефективність дозволяє не тільки зменшувати енергоємність міських підприємств але і є одним з важливих факторів виживання міста. Зараз керівникам більш-менш зрозумілі переваги та де брати на це кошти. Але зовсім не зрозуміло, як правильно побудувати цей процес, на які об'єкти та підприємства потрібно найперше звернути увагу.
В країнах, які раніше почали енергоефективні проекти, вже напрацьований досвід та алгоритми дій. Одним з таких прописаних і гарно відомих алгоритмів є Sustainable Energy Action Plan.
Цей документ дозволяє адміністраціям міст сформувати політику енергоефективності на декілька років. Вона охоплює енергоаудит п'яти ключових складових міста: водоканал, тепломережі, аналіз компаній, які споживають електроенергію, аналіз житлового фонду та аналіз муніципальних будівель.
За допомогою SEAP фахівці з енергоефективності проводять інвентаризацію міста з точки зору енергомісткості. Оцінюють ризики і те, на що муніципалітет може вплинути вже зараз. Як показує досвід, найбільш продуктивно йде робота з підвищення енергоефективності громадських будівель. Засоби зі зменшення втрат можуть як потребувати інвестицій, так і вимагати нової культури експлуатації.
Завдяки впровадженню на підприємстві принципу енергоменеджменту можна заощадити 5-8% енерговитрат.
У Дніпропетровській області минулого року був впроваджений енергомоніторинг (електронний інструмент енергоменеджменту), в результаті якого область заощадила 14 млн гривень за один опалювальний сезон. Такий самий високий показник, завдяки енергоменеджменту, і у Житомира — 11 млн гривень економії. Для того щоб економити, потрібно спочатку інвестувати кошти в різні заходи зі зменшення втрат. Енергоефективності можна досягти різними інструментами, повною енергомодернізацією, а також низькозатратними заходами.
SEAP — це інструмент формування міської політики, завдяки якому міська влада швидко вчиться бачити, де на рівні міста є перевитрата енергії. І стрімко опановує "математику" енергоефективності: переводять школи на ручне або автоматичне регулювання температури, встановлюють індивідуальні теплові пункти. Але найважливіше, що усвідомлюють чиновники, це те, що модернізація неминуча, і вони відповідальні за організацію цього процесу.
Донори і кредитори прекрасно бачать, що в тих містах, де до енергомодернізації не ставляться серйозно, де її не обслуговують грамотні фахівці, інвестиції не дають відчутного ефекту. І тоді вони повертаються коштом бюджету міста. А неправильно прийняті управлінські рішення лягають тягарем на плечі містян. Проте навіть з урахуванням великої кількості проблем та індивідуальних випадків можна впевнено говорити, що за останні 10 років українські міста зробили великий ривок уперед.
По суті реформа енергоефективності запущена знизу вгору. І тепер Міністерству регіонального розвитку та будівництва і Державному агентству з енергоефективності залишилося тільки закріпити цей успіх, створивши стандарт енергоефективності та національну базу енергоаудиторів. Це дозволить багатьом містам і експертам знайти один одного і працювати за зрозумілим для всіх протоколом зі зрозумілими правилами, очікуваним результатом і ефектом.
Енергоефективність, у популяризацію якої протягом багатьох років вкладали багато сил і коштів міжнародні донори, вже принесла відчутний економічний ефект: навчила міста рахувати свої гроші, співпрацювати з колегами, цінувати роль knowledge management. Об'єднуватися заради того, щоб стати і фінансово, і інтелектуально сильнішими.